Сьогодні ми маємо війну, яка постукала в українські оселі ракетами, гарматами, смертями воїнів, жінок та дітей. Війна гепала в двері українців своїм брудним чоботом русифікації, “какаяразніца” під мотиви російської попси із домішком шансону. І відкрили двері в Україну саме ті громадяни України, які стали продуктом малоросскої пропаганди, які дали ворогу уявлення, що Україна не чинитиме опір, а кинеться в ноги “старшим братьям”. Це була довготривала і цілеспрямована ворожа робота над свідомістю українців, це були чималі вкладення рублів в українську “відкориговану” культуру та освіту. І цьому всьому протистояло відносно небагато відчайдушних українських патріотів, які продовжували нести українське в маси, серед них і чимало вчителів. Освітяни уперто вкладали в свідомість учнів українську історію, українську мову, а разом з тим і український непоборний дух. Непопулярні шкільні предмети, часто нижче оплачувані, ніж ворожі, вчителями розкривали юним українцям їх внутрішню сутність, їх голос крові. І більшість тих вчителів, яким ми забов’язані своєю українською свідомістю, вже на пенсії рахують копійки. Згадайте в День Освітянина тих своїх вчителів, які ще у часи вашої юності зрощували вашу українську душу, і замість вітання у вайбері, провідайте їх та вклоніться за те, що читаєте цей текст українською.
Вітаємо вас, працівники освіти! Вітаємо вас, вчителі!
З повагою 67 ОМБр ДУК.
Ціна свободи | Читати українською
